Академік АН Вищої школи України, доктор геолого-мінералогічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, відмінник освіти України, заслужений професор Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, почесний професор Сіаньського гірничого інституту (Китай), почесний професор Міжнародної наукової студентської школи (Росія), іноземний член Мінералогічного товариства АН Польщі, лауреат нагороди Ярослава Мудрого в галузі науки і техніки.
Народився 27 січня 1928 р. у с. Губарівка Харківської області. В 1947 р. закінчив із золотою медаллю Богодухівську середню школу і вступив на геологічний факультет Харківського державного університету, який закінчив з відзнакою у 1952 р. Потім аспірантура, захист кандидатської дисертації (1956), робота доцентом кафедри мінералогії і петрографії (1957-1964), старшим науковим співробітником (1964-1966). У 1966 р. захистив докторську дисертацію на тему «Мінералогія і геохімія діагенезу вугленосних відкладів Донецького басейну» , а з 1968 р. по 2003 р. очолював кафедру мінералогії, петрографії та корисних копалин.
З 1950-х рр. П.В. Заріцький розвивав новий літолого-геохімічний напрямок дослідження осадових порід та пов’язаних з ними корисних копалин на базі вивчення конкрецій. У 1979 р. на ІХ Міжнародному конгресі в США обґрунтував створення нової міждисциплінарної галузі природознавства — конкреціології. За ініціативи та під його керівництвом були проведені п’ять Всесоюзних наукових конференцій «Конкреції та конкреційний аналіз» у Ленінграді (1970, 1976, 1986), Харкові (1973), Тюмені (1983).
Наукові інтереси П.В. Заріцького стосувалися мінералогії, геохімії і літології осадових порід, геохімії літогенезу, геохімії техногенезу, геохімії довкілля. Він автор понад 750 публікацій, з них понад 250 за кордоном. Виступав з численними доповідями на міжнародних конгресах і симпозіумах, зокрема на конгресах з геології і стратиграфії карбону: VI (Великобританія, 1967), VII (ФРН, 1971), VIII (Москва, 1975), ІХ (США, 1979), Х (Іспанія, 1983) та багатьох інших наукових форумах Польщі, Югославії, Італії, Франції, Китаю, Канади.
П.В. Заріцький першим у колишньому СРСР розпочав вивчення унікальних міжвугільних мінеральних прошарків — тонштейнів Донбасу і Сілезького басейну в Польщі для вирішення наукових і практичних проблем вугільної геології і літології, став ініціатором і співголовою від СРСР оргкомітету І Міжнародного колоквіуму з проблеми тонштейнів (Чехословаччина, 1977). За його ініціативи у 1987 р. вперше в Україні в нашому університеті відкрита підготовка магістрів зі спеціалізації «Літологія». Член ради «Нафта і газ України» МОНУ, член ради Українського мінералогічного товариства, голова його Харківського відділення, член бюро та голова секції «Мінеральні ресурси регіону» Північно-Східного наукового центру НАН і МОН України, член Вищої атестаційної комісії СРСР (1968–1980 рр.) та України (1993–1999 рр.) член Літологічного комітету НАНУ та голова Харківського відділення та ін. Член редколегій видань: «Записки Українського мінералогічного товариства», «Українська мінералогічна енциклопедія», голова редакційної ради збірника «Земля—Космос. Творча спадщина Ю.В. Кондратюка (О.І. Шаргея)» (Харків, 1997) та ін. Науково-педагогічні здобутки П.В. Заріцького високо оцінено державою та геологічною громадськістю.
Пам’ятні моменти з життя Заріцького Петра Васильовича (фото)
Прощання відбудеться 03.02.2017 р. о 12.30 в Музеї природи за адресою вул. Тринклера, 8.