Історія факультету

Геолого-географічний факультет (зараз факультет геології, географії, рекреації і туризму) є одним із найстаріших навчальних підрозділів Харківського університету.

Переважна більшість профілюючих дисциплін, викладається з самого дня заснування уні-верситету. У різні роки на факультеті працювали такі визначні вчені як геологи Н. Д. Борисяк, І. Ф. Ле-ваковський, Д. Н. Соболєв, О. В. Гурков, К. Н. Савич-Заблоцький, палеонтолог та палеогеограф В. П. Макридін, стратиграф І. М. Ремізов, літолог С. І. Шуменко, гідрогеолог Г. Г. Мальований, геоботанік і землезнавець А. М. Краснов, антрополог і фізико-географ О. А. Іванівський, геоморфологи М. І. Дмит-рієв, С. І. Проходський, Гляціолог П. В. Ковалев, метеоролог Г. П. Дубинський та багато інших З Харківським регіоном у 1930-х рр. пов’язана наукова діяльність ще одного видатного українського економіко-географа – Опанаса Трохимовича Ващенка.

images

Аспірант кафедри економічної географії Харківського університету О.Т. Ващенко у 1938 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Економіко-географічна характеристика Київської області», з 1939 р. працював доцентом кафедри економічної географії ХДУ. Після закінчення Великої Вітчизняної війни у 1945 р. зусиллями О.Т. Ващенка було створено кафедру економічної географії у Львівському університеті, якою він керував до 1984 р., був фундатором львівської економіко-географічної школи.

Відомі працівники

levakov

Іван Федорович Леваковський в 1852 році закінчив фізико-математичний факультет Харківського університету із золотою медаллю й  ступенем кандидата, одержавши призначення на посаду вчителя  Сімферопольської гімназії. Протягом трьох років життя в Криму він не тільки придбав досвід педагогічної діяльності, але й познайомився з геологічною будовою Кримських гір, що дозволило йому опублікувати деякі результати проведених тут спостережень.

 krasnov

Андрій Миколайович Краснов (1862—1915) Народився у Петербурзі в родині козачого генерала. Андрій був старшим сином, ріс переважно в оточенні дорослих, що сприяло його ранньому розумовому розвитку. Змалку він зачитувався не лише особливо популярними в той час романами Жуля Верна, але й серйозними описами подорожей Стена, Фіґ'є, Кена, Брема та ін.

Ще в студентські роки А.Краснов бере участь у дальніх експедиціях на Алтай та в Нижегородську губернію (під керівництвом В.Докучаєва). Хоча в перших своїх експедиціях А.Краснов виступав у якості ботаніка, рослинний світ він сприймав очима географа та геоботаніка: замість окремих рослин відразу помічав їх сполучення з іншими компонентами всього геокомплексу. Усе це доповнювалось живим творчим мисленням з яскравими образами всіх предметів та явищ. Розрізнені факти й деталі швидко лягали в основу широких узагальнень та сміливих гіпотез.

Очоливши кафедру, він працює над створенням нової географії та наукового землезнавства, займається обладнанням географічної лабораторії, організацією довідкового музею та географічної бібліотеки, складанням фотографічних колекцій типових місцевостей, гербарію, збирає та створює новий демонстраційний матеріал, зокрема "картинки для чарівного ліхтаря", тобто діапозитиви (до речі, унікальна дореволюційна колекція із сотень навчальних діапозитивів зберігається й дотепер використовується на кафедрі фізичної географії та картографії).

Загалом А.Краснов залишив нам велику наукову спадщину, аналіз якої ще довго буде актуальним (кількість лише його друкованих робіт складає більше 300). Праці А.Н.Краснова та його учнів визначили напрям подальших досліджень, що стали традиційними для географів Харківського університету.

На честь А.Краснова названо вершину на Південному Сахаліні з висотою 1 094 м. та декілька видів рослин.

dubinskiy

Георгій Петрович Дубинський (1913-1989) - географ, метеоролог, доктор географічних. наук з 1975, професор з 1980. У 1937 закінчив Московський гідрометеорологічний інститут. У 1937 - 1939 працював у Новосибірському управлінні гідрометеослужби. З 1941 - у Харківському гідрометінституті. У 1945 - 1960 рр.- директор Харківського гідрометеорологічного технікуму і одночасно викладач Харківського університету, з 1960 - завідувач кафедрою загальної фізичної географії та картографії (1960 - 1973 рр. - декан геолого-географічного факультету).

Основні дослідження присвячені фізиці атмосфери, меліоративній географії, вивченню посух, суховіїв, їх походження та боротьби з ними шляхом меліоративних заходів.

Розробив теплобалансовий критерій - коефіцієнт теплового обміну для визначення меліоративного впливу різних типів зрошування, а також лісонасаджень на мікроклімат приземного шару полів різних с.-г. культур. Почесний член Географічного товариства СРСР з 1980 р.

Корисні посилання